​​Повернувся з Донбасу до Києва. Сьогодні разом з послами Франції, Німеччини, Британії, Канади, Швеції та тимчасовою повіреною у справах США були на передовій. І це одне з першочергових завдань – підтримувати увагу світу до ситуації на Донбасі.

Ця війна триває вже сім років. У це важко повірити, але саме так – сім років болю та трагедій. А ще – самопожертви та героїзму. За такий довгий час у нашому такому швидкому світі люди можуть звикнути до чого завгодно. Та ігнорувати. Особливо якщо вони особисто не перетинаються з війною.

Тому я завжди раджу українським політикам і представникам інших держав, які прибувають в Україну з візитами: ви просто не зрозумієте, що відбувається з нашою країною, якщо не побуваєте на фронті. Якщо ви будете обмежувати своє розуміння ситуації тільки оцінкою мирної території.

Події на Донбасі ні для кого не мають стати звичними. Ніколи. Зруйноване життя й уся та штучно створена несправедливість, яку бачиш з передової, – це те, що потрібно неодмінно виправляти.

Розширюючи наявні переговорні можливості, зокрема через ширше залучення наших західних друзів з Європи та Америки. Пропонуючи економічні та соціальні інструменти, які трансформуватимуть життя на вільній частині Донбасу у безумовний аргумент на користь України. Посилюючи нашу армію, яка витримує щоденні провокації та тиск ворога.

Ми все це робимо. І я вдячний друзям України, які допомагають нам у цьому.