Про діджиталізацію та «державу в смартфоні». Частина 2.

Потрібно посадити картоплю. Покликав кума, який ніколи не садив картоплю. Але ж то кум, швидко навчиться!

Коли кум почав запрягати корову в плуг, я почав здогадуватись, що щось тут не так. Але кум сказав, що багато разів так робив. Ну кум знає, як робити. Хай робить!

Через тиждень перевірив роботу. Картопля не посаджена, а кум з дідом Юхимом п’ють самогон. Корова стоїть прив’язаною на городі до лісапеда.

За місяць спитав кума, як там картопля. Кум сказав, що все зроблено, а сам звалив на ПМЖ в сусіднє село. Корову забрав сусід. Виявилось, що це його корова.

Картоплі немає. Комора порожня. Кум змінив прізвище і не відповідає на вайбер.

Терміново взяв двох хлопчиків, що живуть через дорогу. Сказав посадити картоплю за 2 дні. Хлопчики погодились, попросили 2 яблука та покататись на лісапеді. Я погодився.

До вечора посадили картоплю. Задоволений.

Кум, звісно, падлюка, підвів, але ж я не лох, все нормально порішав. Минув місяць. Картопля не зійшла. Зате зійшла кукурудза і то по діагоналі. Біда.

Позичив гроші, поїхав у сусіднє село, зробив світлини естонської картоплі й зараз показую їх, розповідаючи, що це наш майбутній врожай.