СОP26, Глазго.

Кожен чув крилатий вислів «від слова до діла». Представляючи владу, я часто ловлю себе на думці, що потрібен іще один: «від діла до слова». Ми змінюємо й реформуємо країну, та цього замало. Кожну таку зміну потрібно проговорювати. Чітко і ясно, розкладаючи по поличках. Так, щоб в Україні й у світі було зрозуміло, що, коли, з якою метою й для кого ми робимо. 

Саме тому Офіс Президента запускає розсилку OPEN Digest. Вона про нашу роботу – вичерпно, відкрито й правдиво. 

Підписуйтеся: https://bit.ly/3EBuT5E

​​У 1991 році Україна відновила свою незалежність, але тривалий час залишалася залежною. Залежною від інтересів великого бізнесу й великої політики. За цей час вони не просто тісно сплелися. Між ними виріс знак дорівнює. Як у відомій дилемі «Що було раніше?», уже не пригадати, хто кого створив: політики, які прагнули володіти великими статками, чи власники великих статків, які прагнули володіти політиками. Очевидно одне: і перші, і другі ніколи не мали Батьківщини. Україна була для них просто ресурсною базою. Державний бюджет – джерелом прибутку.
А державний інтерес України – незнайомими, смішними словами.
Сьогодні я підписав закон, який докорінно змінить це.
Ми будуємо країну, де правила рівні для всіх.
Де політики захищають інтереси понад 40 мільйонів громадян.
Де бізнес існує за сприяння держави, а не за рахунок держави.
Ті, кого зазвичай називають олігархами, мають тепер лише два шляхи.
Перший – стати прозорим, чесним бізнесом і працювати «в білу».
Другий – намагатися грати за старими правилами, чим розпочати чорну сторінку своєї історії.

​​Життя людини – найвища цінність.
Це аксіома. Це норма для будь-якої держави, якщо вона справді держава, а не бездушна машина, для якої людина – просто пальне. Ресурс. Маленька комаха, загибелі якої «могутня» держава не помітить.

А якщо йдеться не про одне, а про 500 тисяч життів?
Хіба може вона не помітити півмільйона людей? ЛЮДЕЙ!
Чийогось чоловіка чи брата. Чийогось батька… Чийогось сина…

Може. Машині байдуже. Вона готова з легкістю сплатити таку страшну ціну, бо є примха керівництва – звільнити Київ до річниці Жовтневої революції…

І в офіційних даних про втрати у битві за Дніпро буде вказано 417 тисяч загиблих. Але згідно з дослідженнями й підрахунками низки істориків, ця кількість як мінімум удвічі більша й сягає майже мільйона людей. У боях за Київ полягло до 240 тисяч солдатів і офіцерів.

«У боях загибає множество мобілізованих в Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться, як на винуватих. Один генерал дививсь на них у бою і плакав». Це запис зі щоденника великого українського режисера Олександра Довженка, який у роки війни був фронтовим кореспондентом.

Мобілізовані через польові військкомати, не взяті на військовий облік, щоб не погіршувати статистику втрат, навіть не вдягнуті у форму і вкрай погано озброєні, сотні тисяч наших предків були кинуті в бій за визволення Києва. На вірну смерть. Ми ніколи не забудемо, якою ціною 6 листопада 1943 року столицю України було звільнено від нацистських окупантів.

Визволення Києва – це історія безмежної байдужості й жорстокості «великих» керівників і безмежного подвигу великих бійців, які звільнили місто від нацистів.
Ми не забудемо їх ніколи! Ми вдячні їм назавжди!
Вічна пам'ять і слава всім, хто звільнив Київ від нацистських загарбників!

Визволення Києва – це історія безмежного подвигу великих бійців, які звільнили місто від нацистів.

Ми не забудемо їх ніколи! Ми вдячні їм назавжди!

Українська мова – прикраса, яка додає чарівності всьому.
Колискові українською – найлагідніші.
Вірші українською – найромантичніші.
Анекдоти – найкумедніші.
Діалоги – найвідвертіші.
Пісні – найдушевніші.
А освідчення українською мовою в коханні – найпалкіші.

З Днем української писемності та мови – неймовірної, неповторної, непереможної!

Про ковід і те, що об’єднає Україну.
Про війну на Донбасі й те, що не лякає Україну.
Про тарифи, олігархів і нове засідання РНБО.

​​Сьогодні своє 78-річчя святкує національний лідер кримських татар, перший голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

Нам усім дуже пощастило жити в одну епоху з цією великою людиною, ім'ям якої називають вулиці й парки в турецьких містах! Адже Мустафа-ага – це приклад незламної віри, стійкості духу та невтомної боротьби за відновлення прав кримськотатарського народу.

За свою правозахисну діяльність Мустафа Джемілєв зазнавав репресій і переслідувань з боку радянської влади. Його кидали до в'язниці, висилали з рідного Криму й довгі роки забороняли повертатися додому. Та весь цей час він не припиняв боротися, аж допоки кримські татари не здобули право повернутися на рідну кримську землю. Попри всі страшні випробування Мустафа-ага не зламався, не втратив людяності, щирості й простоти у спілкуванні. Його беззаперечно шанують і поважають співвітчизники.

І сьогодні, коли Крим окупувала Російська Федерація, коли кримськотатарський народ знову не може почуватися вільно й безпечно на своїй землі, коли кримчан знову залякують, переслідують, викрадають та безпідставно кидають за ґрати, Мустафа Джемілєв як справжній лідер надихає свій народ, дає йому сили й зміцнює віру в те, що й цього разу ворог буде подоланий і ми повернемо наш Крим. Українська держава зі свого боку робить усе, щоб питання деокупації Кримського півострова звучало на всіх міжнародних майданчиках і було серед найактуальніших тем світового порядку денного.

Впевнений, разом ми обов'язково переможемо, і один із наступних днів народження Мустафи-аги святкуватимемо в нашому Криму за чашечкою запашної кави під українським і кримськотатарським прапорами. Вірю, це обов'язково станеться.

А сьогодні вітаю шановного Мустафу Джемілєва з днем народження, бажаю міцного здоров’я, наснаги, добробуту родині та перемоги!

Декілька хороших новин 🇺🇦

​​«Алло, алло, алло! Говорить Харків! Вам, вам, вам!»

Саме ці, на перший погляд, нічим не примітні слова техніка-зв’язківця пролунали з гучномовців у серці Слобожанщини 16 листопада 1924 року та розпочали історію радіомовлення в Україні.

У часи Другої світової війни воно не припинить роботу, передачі з Хрещатика йтимуть до останнього дня оборони Києва, диктори в Харкові залишатимуться біля мікрофона під час ворожих бомбардувань, радіо допомагатиме нашим льотчикам орієнтуватися під час боїв і нічних атак на нацистські тили.

Символічно радіо та війну поєднає Андрій Бобир – відомий винищувач і творець водночас: льотчик 1-го Українського фронту і бандурист українського радіо. Саме він після війни зіграє на бандурі, яку завжди брав у небо й xовав у крилі літака, «Реве та стогне Дніпр широкий» – легендарні позивні українського радіо, незмінні вже майже вісім десятиліть.

У часи відновлення незалежності прямі трансляції засідань Верховної Ради зроблять радіо головним джерелом інформації про політичне життя та історичні зміни в державі.
А «Ще не вмерла України…» пролунає в ефірі за півроку до того, як парламент затвердить її Державним гімном України.

Як і належить справжній четвертій владі, радійники неодноразово ставатимуть невід’ємною частиною та рушієм багатьох перетворень у країні.

Чи має щось більшу силу та більший вплив, ніж людський голос?
Лише одне. Це поєднання голосу й зображення. Це телебачення.

Першим рядком його історії в Україні є показ стрічки «Алітет іде в гори» одесита Марка Донського. Це перша професійна телетрансляція з Київського телецентру на Хрещатику, 26, яка відбулася 70 років тому.

За ці роки телебачення не раз змінювало історію. Особливо ми усвідомили, яке значення має достовірна інформація і яку загрозу становить бреxня, у часи боротьби за свободу і правду, двох революцій, війни на Донбасі й пандемії COVID-19.

Все це відводить радіо й ТБ надважливу роль і наділяє надвисокою відповідальністю за кожне слово і кожну букву. Бо в сучасному світі інформація давно стала зброєю, за допомогою якої можна впливати на глобальну політику й окремі процеси в інших державах, формувати думку та поведінку мільйонів людей.

Будь-яка новина, фейк, маніпуляція й навіть необачна фраза здатні завдати удару, наслідки якого для людей і держави можуть бути більшими, ніж наслідки обстрілів і бомбардувань.

У день професійного свята я щиро бажаю всім працівникам радіо й телебачення завжди пам’ятати про це. Щиро дякую всім, хто залишається вірним стандартам професії, не зраджує задля слави або вигоди достовірність, об’єктивність, повноту й точність, відокремлює факти від думок і коментарів та зберігає баланс думок і поглядів. Словом, не втрачає зв'язку з реальністю.

Щиро вітаю вас усіх – і тих, хто в кадрі, і тих, хто робить величезну роботу поза ним. І тих, хто забезпечує в Україні надійний зв’язок!

І щиро бажаю вам двох речей.
Мужності завжди казати важливу правду чи відмовитися говорити відверту бреxню. І мудрості, щоб відрізняти перше від другого.

З Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку!

​​Ці хлопці щойно перемогли і потрапили у плей-оф, де боротимуться за вихід на чемпіонат світу – 2022.

Цих хлопців ми будемо несамовито підтримувати й зірвемо горлянку, коли їм це вдасться.

Чи може бути інакше?
Вірю, що ні.
Бо ці хлопці – збірна України з футболу!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Ми прекрасний, сильний, сміливий, розумний, талановитий народ. Непереможний. Саме тому, що ми маємо гідність. Для нас рабство – приниження. Втрата свободи – це втрата честі. Втрата честі – це втрата серця. Втрата серця – це втрата душі. А втрата душі для нас – це втрата життя. Тому ми готові боротися ціною власного життя.

Як завжди, відверто про Донбас, півторагодинну розмову з Президентом США Джозефом Байденом, шлях України до НАТО та безпеку нашої держави.

Демократична держава не може існувати без звичайної людської рівності. Зокрема, без рівності тих, хто обіймає будь-які державні посади, й тих, хто їм підпорядковується. Без рівності в гідності та у праві на повагу.

На мій погляд, на інцидент за участю заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі може бути лише одна реакція. Прошу міністра внутрішніх справ та Кабінет Міністрів розглянути питання про звільнення заступника очільника МВС. Упевнений, що відповідна заява вже написана самим заступником.

Хай там що, відповіддю на законну вимогу представника поліції має бути коректна поведінка кожної людини. Незалежно від займаної посади, соціального статусу чи будь-яких інших обставин.

Сьогодні обговорювали з урядовцями умови державної програми «єПідтримка». Кожен українець чи українка, які отримали дві дози вакцини проти COVID-19, зможуть витратити 1 тис. гривень, забезпечену державою.

Це простий і конкретний шлях підтримати і людей, і бізнес – через людей. Насамперед ті галузі економіки, які найбільше постраждали від карантинних обмежень. Креативний сектор – театри, музеї, кіно. А також транспортну сферу – авіацію та залізницю. Як результат – завдяки цьому українці молодшого віку матимуть приємний стимул, щоб ухвалити рішення про вакцинацію.

За кілька тижнів після того, як я запропонував цю програму, додано й технічно опрацьовано ще дві суттєві опції для її розширення. Поки що дві. Перша: «єПідтримка» включатиме й купівлю книжок. Це великий плюс для нашого книговидавництва та книжкових крамниць. Також це додає програмі аудиторію – людей середнього і старшого віку. Але соціальна основа програми має бути ще ширшою.

Тому друга опція враховує інтереси тих українців, які більше за інших потребують державної підтримки. Доручив уряду забезпечити, щоб громадяни у віці 60+ могли використати 1 тис. гривень від держави за соціальними напрямками, зокрема на купівлю ліків. Механізми мають бути напрацьовані протягом тижня, а використання – вже з січня.

Хочу окремо зазначити, щоб розвіяти передбачувані страшилки від телевізійних «ванг» і «нострадамусів»: «єПідтримка» буде повністю забезпечена фінансово. А діятиме вона достатньо часу, щоб кожен міг скористатися своєю тисячею.

У наших дипломатів – надскладне завдання: Україна має стати не проблемним, а стратегічним партнером, чию думку та інтерес світ не формально враховує, а реально рахується з ними. Конференція послів у Гуті, що має стати щорічною, – один із важливих кроків до виконання цього завдання.

Сьогодні мільйони християн західного обряду в Україні та на планеті Земля відзначають Різдво! Символ найкращих людських чеснот – любові, доброти та милосердя. Нехай вони об'єднують кожну нашу родину й нашу одну велику сім’ю – Україну!

Бажаю всім міцного здоров’я, великого достатку і щасливого Різдва!

Христос народився! Славімо його!

​​Ваша увага й теплі слова – це те, чого сьогодні чекають близькі та рідні. Привітайте всіх-всіх, відправивши їм дивовижні поштівки, над якими працювали художники з різних куточків України. Створіть святковий настрій, зробивши всього кілька кліків.

Цей рік – він особливий. Рік 30-річчя нашої незалежності. Тому я говоритиму не про те, що було зроблено, а про тих, хто це зробив. І не тільки цього року. А хто весь час незалежності будує і творить Україну. Наші люди. Наші надзвичайні люди і громадяни України!
Не сумніваюся, разом з вами ми зробимо наступний рік іще кращим!

Залаштунки новорічного привітання.
Як це було і що залишилося поза кадром.