​​1 вересня – безумовно, радісний і важливий день. Час повертатися до навчання.

Багато людей ще не зовсім відчувають, які фундаментальні зміни у глобальному світі можливі вже найближчими десятиліттями. Нові технології, економічні процеси, соціальні відносини – все розвивається дуже стрімко й створює раніше небачені виклики для держав, бізнесу та успіху кожної людини. Щоб адаптуватися до такої трансформації, треба не просто здобути певні знання й компетенції, а зробити досконалим власне вміння навчатися й завжди шукати нові знання, не зупинятися.

Держава виконує свою частину завдання. Ми оновлюємо школи по всій країні й за найближчі роки зробимо освітню інфраструктуру України справді сучасною. Уряду поставлена чітка вимога щороку забезпечувати зростання державних видатків на освітню галузь. Це має бути враховано й при підготовці бюджету-2022.

Уже запрацювала програма «Здорова Україна», значна частина якої присвячена саме активностям школярів і студентів. Культура спорту і здоров'я – це те, чого також потрібно навчатися, щоб мати якісне життя. А умови для цього держава гарантує.

Але ключове – це мотивація. Її неможливо забезпечити рішенням будь-якої посадової особи чи реалізацією будь-якої реформи. Мотивація навчати й навчатися – це завжди найбільша інвестиція у фаховість людини. Тож саме цього й хочеться побажати сьогодні кожному. Не імітуйте навчання, будьте відкритими для нового та шукайте для себе тим більше освіти, чим більше успіху хочете досягти в житті.

​​В Україні є міста, де завжди душевно.
Є міста, де завжди смачно.
Є – де завжди колоритно.
Є міста, куди завжди хочеться повертатись.
І міста, які ніколи не хочеться залишати.
А є Одеса.
Місто, де завжди душевно, смачно й колоритно, а тому туди завжди хочеться повертатись, а краще – не залишати Одесу взагалі!

Сьогодні, 2 вересня, Одеса святкує день народження.

Чому ми всі так її любимо?
Бо Одеса – мама.
Чому ми хочемо побачити її знову?
Бо Одеса – мама.
Чому ми завжди її захищатимемо?
Бо Одеса – мама.

З днем народження, Одесо!
З Днем міста, дорогі одесити!

​​Рівно 29 років тому, 7 вересня 1992-го, перший Президент України Леонід Макарович Кравчук підписав указ № 462 про Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони України. З цього документа розпочалася новітня історія воєнної розвідки незалежної Української держави. Сьогодні саме воєнні розвідники відіграють ключову роль у захисті наших національних інтересів і державної безпеки. Багато з них віддали за це своє життя.

Про здобутки наших воєнних розвідників знає обмежена кількість людей, про деталі їхніх операцій не напишуть у газетах, але про них напишуть у підручниках зі світової історії розвідки.

Шановні розвідники, ви залишаєтеся непоміченими для супротивника, але вас завжди бачить і чує, відзначає та цінує Українська держава. З вами ми завжди здатні запобігти загрозам і здолати виклики. З вами ми завжди на кілька кроків попереду. І тому попереду на нас із вами чекає тільки перемога. А сьогодні, після операції з порятунку українців та громадян інших держав з Афганістану, вами захоплюється не лише Батьківщина, а й уся планета! Весь світ у захваті від рівня підготовки, майстерності та мужності наших хлопців.

Українські розвідники показали, у кого на цій планеті найбільші серця. Адже вони зробили те, на що не наважилась евакуаційна місія жодної іншої країни. Завдяки їхнім продуманим та рішучим діям, а також навичкам екіпажів транспортної авіації Повітряних сил ЗСУ було евакуйовано майже 700 осіб. І сьогодні ці люди з різних куточків світу знають і кажуть: моє життя врятувала Україна. Дякую тобі, Україно!

Зробити таке надзвичайно складно. Це – фантастика. Я щиро дякую, ціную й безмежно пишаюся нашими воєнними розвідниками!

Та українська розвідка прагне бути ще кращою – високопрофесійною, високотехнологічною, високоточною! Розвідкою майбутнього! Цьому сприятиме, зокрема, введена в дію Національна розвідувальна програма на 2021-2025 роки, яка має на меті розвиток і зміцнення розвідувальних спроможностей України. Ми маємо бачити ще краще й чути ще більше!

Держава робить і надалі робитиме все, щоб наша воєнна розвідка зміцнювалася щодня. Адже її інформація – надважлива!

Я щиро вітаю наших розвідників із професійним святом! Бажаю міцного здоров’я, надійного родинного тилу і нових здобутків в ім’я України.

З Днем воєнної розвідки!

Слава Україні!

Дав інтерв'ю каналу CNN. Поговорили про те, чому Україна – точно не Афганістан з точки зору відносин зі США, про перспективи нашого членства в НАТО, а також про те, чи був тиск з боку Дональда Трампа.

20 тисяч квадратних метрів, де панують спорт, активний рух, енергія, здоровий спосіб життя. Скейт-парк, зони для стрітболу, стрітденсу, футбольного фрістайлу, паркуру, воркауту. 

А все це разом – створений у межах програм «Велике будівництво» і «Здорова Україна» урбан-парк на ВДНГ. 

Доступ для всіх охочих – вільний 24/7. 

Є великі сумніви, що на сьогодні у Європі існує кращий урбан-парк, ніж український. І немає жодних сумнівів, що такі парки незабаром з’являтимуться в кожному обласному центрі та у великих містах нашої України.

​​Згадуючи дитинство свого покоління, скажу: більшість із нас не уявляла свого вільного часу без футбольного м’яча, хокейної ключки, велосипеда… У нас було стільки енергії, що її вистачало на все й одразу. Стільки ж енергії і в сьогоднішніх дітей, але про них часто говорять: «залипають у гаджетах і комп'ютерах, існувати без них не можуть».

Частково це правда. Саме тому мені хотілося б, щоб для спорту в їхньому житті було більше місця. Я не кажу про те, що кожен має стати професійним спортсменом. Ні. Просто кожна сучасна дитина має бути зі спортом на «ти». Розуміти, що одні його види вчать грати в команді, інші – сподіватися лише на себе. Спорт вчить перемагати, вчить, врешті-решт, гідно сприймати поразки та ставати після них сильнішими. Не дарма одним із моїх пріоритетів є розбудова спортивної інфраструктури – майданчиків, стадіонів, басейнів – та підтримка й розвиток спортивних секцій у навчальних закладах. Ми це робимо. І це помічають!

До чого я про все це? Радий повідомити, що Україна вперше в історії учнівського спорту здобула право приймати чемпіонат світу з футболу серед школярів та Всесвітню зимову Гімназіаду – 2023. Переконаний, ми проведемо їх на найвищому рівні!

«Люди з обмеженими можливостями» – це не про них. Їхні можливості – необмежені. Це – надможливості. Їм вдається те, на що не завжди здатні всі інші. Дякую за 98 медалей, здобутих на Паралімпійських іграх – 2020 у Токіо. Слава Україні!

Передавати мені привіт пострілами з лісу в авто мого друга – це слабкість. А от відповідь буде сильною…

Хочемо оживити ООН? Давайте говорити один з одним просто, чітко, конкретно, а головне – чесно.

Конституція визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Але фактом життя в нашій державі протягом багатьох років було існування також олігархічної гілки влади – групи людей, які вважали, що вони важливіші, ніж законодавці, урядовці чи судді.

Кожен українець знає, хто ці люди, яких називають олігархами. Кожен українець знає, як олігархи купували політичний вплив і як вони використовували політиків заради своїх інтересів. Держава не мала права це ігнорувати – ніколи. Ні у 2000-х роках, ні у 2010-х роках, ні тим більше зараз.

Завдяки антиолігархічному закону Україна отримує історичний шанс на побудову цивілізованих і чистих відносин між великим бізнесом і державою. Так, це багатьом політикам не подобається. Так, вони хочуть жити, як раніше, працюючи на олігархів. Так, було дуже багато тиску на наших депутатів, дуже багато інтриг і навіть шантажу. Але закон ухвалено.

Я вдячний кожному депутату, який підтримав цей закон. 229 «за» від «Слуги Народу» та 279 «за» в цілому в парламенті – це правильний сигнал. Олігархічної гілки влади в Україні більше не буде. Законодавча, виконавча та судова – так. А для олігархів шлях єдиний – стати чистим бізнесом.

Україна повертає своє!
Чемпіонські титули WBA, IBF, IBO, а також WBO – знову, як це і має бути, належать українцю!
Саня, дякую!

Всі ми не спали, всі ми не сумнівались, всі ми не стримували емоцій!

Важка, але тому ще цінніша перемога.

Браво, Чемпіоне!
Міць! Сила! Усик!
УКРАЇНА!!!
💪🏻💪🏻💪🏻
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Фото - REUTERS

​​Два слова, за якими понад 100 тисяч людських життів.

Два слова, за якими мільйони скалічених доль.

Два слова, за якими 80 років спільного болю єврейського та українського народів.

Бабин Яр…

Два коротких слова, що звучать, як два коротких постріли, але несуть у собі довгі й жахливі спогади для кількох поколінь.

Бо вони знають і пам’ятають, що пострілів у Бабиному Яру, на жаль, пролунало не два, а в сотні, тисячі, у десятки тисяч разів більше.

Сьогодні в усіх українських школах відбудеться Національний урок, присвячений 80-м роковинам великої трагедії Бабиного Яру.

Сьогодні, залежно від віку та виховання, хтось вкотре, а хтось вперше почує ці два страшних слова й ці страшні цифри.

Про те, що 80 років тому, 29 вересня 1941 року, нацистські окупанти почали масові страти в урочищі Бабин Яр.

Про те, що за два наступних дні вони вбили майже 34 тисячі людей.

Про те, що за два наступних роки в Бабиному Яру нацисти, за різними підрахунками, стратили від 100 до 200 тисяч людей. Окрім євреїв, це були українці та роми, військовополонені й пацієнти психіатричної лікарні...

Про те, що загалом жертвами Голокосту в Європі стало щонайменше 6 мільйонів євреїв.

І про те, що півтора мільйона з них, тобто кожен четвертий убитий, були з України.

Майбутнім поколінням необхідно знати ці страшні цифри про страшні злочини нацизму для неповторення цих страшних помилок і страшних трагедій в історії людства.

Збереження пам’яті про Другу світову війну, зокрема про трагедію Бабиного Яру та Голокосту, – наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Гідне вшанування пам’яті всіх загиблих – наш обов’язок перед минулими поколіннями.

І з 2019 року ми робимо все, щоб Бабин Яр з території забуття перетворився на місце пам’яті.

Гідне місце пам’яті сотень тисяч жертв, убитих у 1941-1943 роках.

Бабин Яр – два жахливих слова, які завжди будуть у нашому минулому.
Ніколи знову – два важливих слова, які завжди будуть у нашому майбутньому.

І трагедія Бабиного Яру, яка сталася в Україні 80 років тому, ніколи не повинна повторитися.

Ні в Україні.

Ні в інших куточках Європи.

Ніде у світі.

Ніколи знову.

Вічна пам'ять усім жертвам Бабиного Яру!

Вічна пам'ять усім жертвам Голокосту!

Вічна пам'ять усім жертвам Другої світової війни!

​​Він увійшов до топ-100 найкращих гравців XX століття.
Він творив дива на полі під номером 7, а у новітній історії нашого футболу став номером один.
Перший українець, який виграв Лігу чемпіонів.
Перший українець, який за часів незалежності отримав «Золотий м’яч».
А як тренер – перший, хто вивів збірну України до плей-оф чемпіонату Європи.

Андрій Шевченко.
Для молодого покоління гравців – Андрій Миколайович.
Для звичайних уболівальників – просто Шева.

І сьогодні йому 45!
У футболі – це лише 1-й тайм.
Бажаю, щоб і подальша гра була так само сповнена успіхів, складалася на твою користь, а отже – на радість усім нам і на славу всій Україні.

З днем народження, Андрію!

​​Учитель – це не лише про те, щоб дати знання. Учитель – це про велику сім’ю, де кожен учень стає твоєю дитиною. Найтепліші вітання всім, хто дарує нашим дітям мудрість, досвід і частинку свого серця й душі!

215 шкіл та садочків реконструйовано та побудовано в межах програми «Велике будівництво». І це лише початок.

Бабин Яр. 80 років тому тут сталися злочини проти людства й людяності. Реальні події, які відбувалися з реальними людьми у жахливій реальності під назвою Друга світова війна, окупація, Голокост.

Бабин Яр – це спільна трагедія єврейського та українського народів. Чорна, потворна сторінка світової історії.

Щомісяця в Бабиному Яру з’являються нові об’єкти, які за декілька років стануть частиною єдиного масштабного комплексу пам’яті про трагедію.

На жаль, це не допоможе вбитим тут. Але допоможе живим.
Тим, хто має про це знати. Пам’ятати. Передати дітям та онукам.

Вічна пам’ять усім героям, полеглим за Україну!

Два роки тому, наприкінці жовтня 2019-го, я анонсував програму «Велике будівництво». Нові дороги, лікарні, школи, садочки, стадіони, басейни, ЦНАПи, культурні об’єкти та ще багато іншого – результат, на якому ми не збираємося зупинятися. І для мене вкрай важливо, щоб його відчував кожен регіон – на заході й на сході, на півдні, півночі і в центрі нашої прекрасної України.

Сьогодні – про «Велике будівництво» на Закарпатті.
Це край, де розташований географічний центр Європи і який має потенціал, щоб стати ще й її інфраструктурним центром.

​​77 років тому нацистських окупантів було вигнано з української землі.
Вічна пам'ять усім, хто віддав за неї життя!
Вічна слава всім її захисникам!

Ми відзначаємо сьогодні особливий день. Для України. Для кожного її регіону, кожного міста, села, вулиці, подвір’я, будинку. Особливий для кожної родини у кожному куточку української землі. Це день, коли її перестали нівечити, калічити й спотворювати нацистські бомби й снаряди, гусениці нацистських танків, сліди нацистських чобіт.

Це 28 жовтня. День вигнання нацистських окупантів з України.